Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [99]
Пошук
Наше опитування
Чи вірите Ви у те, що можна знайти скарб?
Всього відповідей: 23
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Полювання на альбом Адольфа Гітлера

Полювання на альбом Адольфа Гітлера

 Ця історія моментально перетворилася на легенду, хоча і до цього була міфом. Кількість чуток, натяків, гучних прізвищ перевищує всі межі. Все це моментально перетнуло межу сірої зони історії і міжнародної політики. Дуже сумнівно, що найближчим часом хтось з солідних науковців ризикне репутацією, аби розібратися у хитросплетіннях цього сюжету. Все покрито мороком таємниці. Альбом Гітлера, подарований художнику КДБ Глущенку Рібентропом.

Є кілька відносно реальних фактів, прізвища, дати. Посилання на першоджерела відсутні. Оперуємо версіями.

Отож, все почалося з останнього голови КДБ УРСР генерала Миколи Голушка (потім став першим керівником ФСБ РФ). Саме він 1987 року, повідомив про супершпигуна СРСР який є відомим українським художником. Виявилося, що то був знаменитий український митець Микола Глущенко. Помер 1977 року. Перша згадка без прізвища – 1987. Повне оприлюднення Службою Зовнішньої Розвідки України – 2005 рік. В принципі, про співпрацю художника з спецслужбами, в мистецькій тусовці знали давно. Деталі випливли недавно…

Прочитавши книгу «КГБ Украины. Последний председатель» М.Голушка, я написав абсолютно прохідну, як на мій погляд, замітку «Альбом Гітлера як таємниця художника КДБ Глущенка». Де описав вже відомі факти довкола альбома Гітлера, подарованого Глущенку фон Рібентропом в Берліні.

«Гитлер высоко ценит его талант, считает одним из лучших пейзажистов Европы и на память о пребывании в Берлине дарит ему альбом с собственными акварельными рисунками. После возвращения в Москву Глущенко передал этот альбом руководству разведки.

 

 Вскоре с ним пожелал ознакомиться сам Сталин. Лишь через полтора года рисунки Гитлера вернули Глущенко. Он хранил их всю жизнь, а в 1977 году, после смерти художника, его жена, по свидетельству Семена Резникова, коллекционера и близкого друга семьи Глущенко, якобы отдала альбом для ознакомления в Министерство культуры Украины. Затем им вроде бы интересовался кто-то из руководства Совмина. Во всяком случае, до наших дней дошла лишь копия одной акварели Гитлера из всего альбома.»

 

http://www.szru.gov.ua/article.php?item=12&lang=ua&root=4

З цього моменту пішла містика.

Сіра зона журналістики, яку так люблять читачі і ненавидять колекціонери. Є  роботи, що коштують мільйони. У той же час, їх можна викупити за безцінь і вмонтувавши у наші химерні розслідування, продати на світовому ринку за міжнародною ціною. Нізвідки виникає інтерес великих спецслужб, острах чиновників. Геополітика…

 Полювання почалося! І не факт, що воно матиме публічне закінчення. Такі інтриги тривають десятиліттями…

Раптово, через громадянина, що виїхав на Захід, а нині служить на якійсь далекій тропічній військовій базі (!), ми отримуємо уточнення, що Гітлер подарував Глущенку альбом художника Олександра Бенуа. Чому і звідки – ні слова. І начеб-то він і досі лежить в якійсь київській колекції… Експерти, у яких ми обережно спитали про альбом Бенуа, здивовано перепитали про картини… Виникла чергова інтрига. Говорять, що дійсно, у когось є картини Бенуа, які не можуть реально оцінити і продати… Це вже окреме розслідування… І чи в Україні ті картини? Порадившись, ми зрозуміли, що Бенуа – то фальшивий слід. Але, хто і для чого його запустив? Стає цікаво…

В біографії Адольфа Гітлера малярство має велике значення. Свого часу, фюрер заробляв на хліб, малюючи пейзажі. Створив десь 3400 картин. Оця його творча спадщина, нині дуже в ціні. Про суми не будемо… А тут цілий альбом, про який є офіційні згадки на рівні генерала КДБ і СЗР України. Відчуйте рівень пригоди! Раніше, КДБ УРСР був при Раді Міністрів… Значить…

Після епопеї з пограбуванням російськими спецслужбами Музею Кубанського козацтва в США, розшуків шаблі Мазепи, штурму спецхранів основних російських музеїв, наша команда майже перестала дивуватися. Опинившись в епіцентрі кількох шпигунських пригод, де нас використали «втемну», зрозумівши їх стиль, ми знаємо, що великі антикварні аукціони, галереї, магазини, знаходяться під пильною невидимою увагою. Жодне значиме публічне відкриття не проходить повз них. А тут альбом Гітлера…

Відомому журналісту, керівнику Студії мистецьких ініціатив Олександру Кочубею, який абсолютно випадково потрапив у це розслідування, доводиться проходити це вперше.

Зреагували на 12 день після публікації. Новорічного ранку (!) йому на мобільний зателефонував впливовий багатий колекціонер-мільйонер. Бізнесмен, практично невідомий громадськості.

Збирає роботи Глущенка. Має у цьому певний досвід. Його колекції можуть позаздрити основні музеї. На нього працює кілька супер-експертів.

Колекціонер повідомив, що в Україні є кілька дуже значимих збирачів, які готові викупити альбом Гітлера для себе. Без вивозу з України. Ціна не особливо цікавить. Але, вони ще не почали пошуків. Він вже почав… Був би вдячний за сприяння…

Схема нам зрозуміла.

Альбом викуплять і моментально кілька разів перепродадуть в Україні. Про «навар» не будемо. Нарешті, малюнки дійдуть до того, хто дасть максимальну внутрішню ціну і виставить акварелі на міжнародному ринку. Через кілька років…

Та, нагадаю, ми в сірій зоні!

Самоцитата: «Про це почув один дуже потужний глибинний колекціонер, що фанатично збирає роботи світових класиків на дуже серйозному рівні. Дуже давно збирає! Це не один з тих дурнуватих скоробагатьків, яких яскраво розводять на європейських аукціонах… Дуже професійна людина! При цьому абсолютно невідома широкій публіці. В Україні кілька збирачів світового рівня, колекції яких стануть планетарною сенсацією у разі оприлюднення. Згодом…». На сьогодні нам не вдалося вирахувати цю людину. Ми навіть не впевнені, що вона існує. І чи ще зберігся альбом. Може вивезли… Що лише загострює інтригу. Скоріш за все, вже виділені кошти і працюють приватні детективи…

Доходять смутні чутки, що хтось робить фальшивий альбом на папері того часу. І ніхто не здивується, якщо хтось спробує оприлюднити певні фотографії в Інтернеті. Зрозуміло, ніхто не візьметься визначити їх справжність.

Для нас, журналістів, ситуація сприятлива. Розкішний заплутаний сюжет. Для колекціонерів і експертів – жах.

Все  вигідно для потенційного власника альбому, якщо він знає, що саме той альбом саме у нього. Зрозуміло, він навряд чи ризикне повідомити про себе у пресі. Про стартову ціну не будемо взагалі. Можливо, вона почнеться зі ста доларів, якщо нащадки не в курсі. Далі – політ фантазії…

Реаліті-шоу у нашому фірмовому стилі почалося. На альбом Гітлера полюють. Можливо, знайдуть. Може викуплять. Може вкрадуть. Може видурять. Можливо, нам стануть відомі якісь деталі. А може і ні… Всі зійшлися на тому, що такого у сучасній історії ще не було.

Сіра зона.

Що будемо робити ми? Нічого! Просто зачекаємо. Напрями пошуку зрозумілі. Фігурантів мало. Легенда одна. Як і джерело. Питань набагато більше відповідей…

Може книга напишеться – полювання на альбом Адольфа Гітлера…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»





Категорія: Мої статті | Додав: rostik (18.07.2011)
Переглядів: 673 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: