СКАРБ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Пригоди довкола гігантських скарбів козаків, історичних загадок, продовжуються. Несподівано потрапивши в епіцентр містичних подій, довкола музею Кубанського війська у штаті Нью-Джерсі, журналісти часописів «Нова Січ», «Музеї України», Американське козацтво, опинилися у незбагненному потоці ексклюзивної інформації, шпигунських розробок, неймовірних відкриттів.

Іноді ми намагаємося проаналізувати хроніку півторарічної пригоди. Музей в Ховеллі. Спроби повернення унікальної Січової колекції. Конфлікт з владою Краснодарського краю. Вихід на найвищі поверхи української влади. Пограбування музею США спецназом російської розвідки. Міжнародний скандал. Шабля і архіви Мазепи. Булава Сірка. Канада. Ермітаж. Секретні архіви КГБ та Російської імперії. Парутинський десант. Золото Сагайдачного. Золотий запас Кубанської Народної республіки. Божевільний калейдоскоп. Голлівудські сценаристи, які намагаються щось зрозуміти, аби написати сценарій чергового блокбастера, вже нічого не розберуть. Пишуть щось своє у зрозумілому їм стилі. А події продовжуються.

Наші люди змогли проникнути у розгромлений росіянами музей у Ховеллі. Враження важкі… Азіати, вони і є азіати…

Залишилися деякі папери з переритого архіву. В принципі, для України, все не так погано. Козаки були хитрими і розумними хлопцями! Настав час говорити про Богдана Хмельницького. Ось рядки з напівофіційної біографії.

«Він був сином чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Навчався в Київській братській, далі, у єзуїтській школі, що в Ярославі над Сяном. Вільно володів польською і латинською мовами, а Пізніше ще й турецькою та французькою. Брав участь у польсько-турецькій війні 1620—1621 років. Тоді вбито його батька, а Богдан  потрапив до турецького полону, пробувши  два роки в Константинополі. Повернувшись додому, Хмельницький прибув на Запорожжя і час від часу ходив у морські походи з козаками на турецькі міста. Найуспішніше в серпні 1621 року, коли гетьман Сагайдачний мужньо відбивав під Хотином атаки багатотисячних військ Османа. Зібравши десять тисяч відважних козаків, Хмельницький потопив на Чорному морі дванадцять турецьких галер, а решту переслідували козацькі чайки аж до Царгорода. Успішний був і другий похід 1629 року, до Царгорода, спалили передмістя столиці й з багатою здобиччю щасливо вернулися на Січ. Згодом Хмельницький прибув у рідні краї, до Чигирина, одружився з переяславкою Ганною Сомківною і одержав чин чигиринського сотника... Потім – конфлікт з поляками,  і фактично, війна з Польщею.

8 травня 1648 року в урочищі Жовті Води польський загін був розгромлений, а його ватажок, молодий син коронного гетьмана Стефан Потоцький убитий. 16 травня під Корсунем польське військо знов було розтрощене, а його керівники потрапили до полону, їх віддали татарам. Переможці захопили всю артилерію, обоз, військові припаси. Корсунська перемога рішуче вплинула на піднесення народного духу. Селяни скрізь вступали під стяги Хмельницького. По всій Україні полилися річки крові гнобителів, палали шляхетські маєтки, гинули пани, орендатори, єзуїти, євреї. Україна здобула цілковиту свободу».

"Восьмого листопада 1648 року, в день святого Михаїла, Богдану Хмельницькому під Замостям було піднесено бердиш - бойову холодну зброю. З одного боку було зображення архистратига Михаїла, а з другого - напис: "Подъ Замосцемъ Я Богданъ Хмельницькій съ 80 тисячъ козаковъ а ляхамъ жедамъ й попамъ супостатамъ симъ Бердышемъ заграю на ихъ толстыхъ шияхъ...” Зображення архистратига Михаїла також було на тих прапорах, під якими водив у походи своє військо Богдан Хмельницький".

Саме цей день і цей факт, чимало істориків називають початком національно-визвольної війни українського народу проти різноманітних зайд і окупантів. В іншій версії, це звучить як початок різанини проти поляків і євреїв. Тут уже, кому що ближче...

Ми знали, що бойова сокира вручена Богдану під Замостям, вціліла і знаходиться в одному з польських музеїв. А якщо точніше - в Кракові. Цей експонат відомий, гарно описаний. На жаль, ми так і не знайшли його фотографію... Є ще дві копії...

Ще один, подібний бердиш, з індентичним написом, зберігається в запасниках одного з музеїв Севільї, Іспанія. Ще один – в приватній колекції в Канаді. І ця історія ще продовжується…

В якийсь момент ми зрозуміли, що інформації про Богдана Хмельницького,  багато, але якась вона неповна… Підняли всі доступні фотографії з Ховелла. Продивилися книги. Інтернет. І зрозуміли, що до нашого часу майже не дійшли коштовні цінні речі Гетьмана. А тут пішла серія повідомлень про дивні скарби, чи згадки про них, з Черкащини. Все співпало.

Вже впевнено можна сказати, що Богдан у 1648 році, обладнав кілька особистих секретних схованок. Справа в тому, що після перших гучних перемог, він отримав значні трофеї. Золото, тодішні гроші, якісь коштовності. Зброю… Так, Чигирин! Саме тут і в околицях! Зрозуміло, щось забиралося, щось завозилося.

Найбільш цікаві останні роки життя Гетьмана. Момент передачі влади неповнолітньому сину Юрію…

Ми зрозуміли, що більшість скарбів у Чигирині, так і не забрали! І досі їх ніхто не знайшов! В принципі, співробітникам Національного заповідника у Чигирині, слід придбати сучасний детектор металів і трохи дослідити деякі будівлі. Стіни, фундаменти. Підняти архіви, доступні джерела і проаналізувати всі ПРИМІТНІ місця, про які згадував Богдан. Археологічні дослідження…

Але, все це буде згодом. Тоді, коли в Україні буде нормальна влада.

Поки що констатуємо зрозумілий факт. Дослідженням історії козацтва, реальними розслідуваннями загадок Січовиків, ніхто по-справжньому не займався. А цю статтю збережіть. Через кілька років знадобиться.

Успіхів!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Нова Січ»